Збірна Іспанії в ніч на 20 липня 2026 року стала чемпіоном світу з футболу, перемігши Аргентину у фіналі турніру після додаткового часу з рахунком 1:0. Вирішальний матч завершився голом Феррана Торреса в другому овертаймі. Команда Луїса де ла Фуенте здобула другий у своїй історії титул чемпіона світу, повторивши успіх 2010 року.
Перший тайм фінальної зустрічі пройшов у вкрай обережній боротьбі. Обидві збірні уникали ризику, проте саме іспанці частіше створювали небезпечні моменти біля воріт суперника. Аргентина за перші 45 хвилин не завдала жодного удару ні в площину воріт, ні навіть у їхній бік. Наприкінці тайму серйозною проблемою для чинних чемпіонів світу стала травма центрального захисника Лісандро Мартінеса, який залишив поле після отриманого ушкодження. Його замінив Ніколас Отаменді.
Після перерви головний тренер Аргентини Ліонель Скалоні продовжив змінювати склад. На поле вийшов Леандро Паредес, який невдовзі отримав жовту картку, а на 70-й хвилині наставник використав ще дві заміни, випустивши свіжих виконавців замість Родріго Де Пауля та Крістіана Ромеро. Таким чином аргентинська команда використала всі п’ять дозволених замін ще до завершення основного часу, тоді як Луїс де ла Фуенте зберіг можливість посилити гру в заключній частині матчу.
Перевага збірної Іспанії поступово ставала дедалі помітнішою. Іспанці більше володіли м’ячем і частіше загрожували воротам Еміліано Мартінеса, однак реалізувати свої моменти не могли. Аргентинці відповідали переважно жорсткою боротьбою. Уже в компенсований час другого тайму півзахисник Енцо Фернандес отримав другу жовту картку та залишив свою команду в меншості. Незважаючи на це, голкіпер Еміліано Мартінес врятував Аргентину після небезпечного штрафного удару Ламіна Ямаля, перевівши гру в додатковий час.
На початку першого овертайму Іспанія вже святкувала забитий м’яч після удару Ніко Вільямса, однак арбітр Славко Вінчич після перегляду епізоду зафіксував порушення правил у атаці та скасував взяття воріт. Попри це, команда де ла Фуенте продовжила тиснути на суперника, який, граючи вдесятьох, дедалі більше концентрувався на обороні.
Переможний момент настав на початку другого додаткового тайму. Після навісу та скидки головою від Ніко Вільямса нападник Ферран Торрес завдав точного удару, відкривши рахунок. Через кілька хвилин він вдруге відправив м’яч у сітку, однак цей гол було скасовано через офсайд. Наприкінці матчу аргентинці спробували організувати фінальний штурм, створили кілька небезпечних моментів, але відігратися не змогли.
Перемога дозволила Іспанії вдруге в історії виграти чемпіонат світу з футболу. Перший титул команда здобула у 2010 році в Південній Африці. За кількістю перемог на мундіалях іспанці зрівнялися зі збірними Франції та Уругваю, які також мають по два чемпіонські титули. Попереду залишаються Аргентина з трьома перемогами, а також Італія й Німеччина, які вигравали турнір по чотири рази. Рекордсменом залишається Бразилія, яка ставала чемпіоном світу п’ять разів.
Для збірної Аргентини ця поразка означає втрату можливості здобути четвертий титул чемпіона світу та закріпитися серед найуспішніших футбольних команд в історії. Водночас для молодої команди Луїса де ла Фуенте перемога стала підтвердженням успішного оновлення складу та продовженням серії перемог після тріумфів на міжнародних турнірах останніх років.
